UkraineNews

Психологи давно помітили, що емоційні стани по-різному впливають на чоловіків і жінок. Коли життя йде шкереберть, жінки частіше впадають у депресію, а чоловіки стають дратівливими чи замкненими. Але є відчуття, яке об'єднує обидві статі - самотність. Та навіть це спільне переживання має гендерні відтінки. Як відрізняється у чоловіків та жінок сприймання самотності, способи її подолання та готовність у ній зізнатися, розповідає РБК-Україна з посиланням на Your Tango. Самотні vs. Одружені: хто почувається самотніше Дослідження показують, що жінки в середньому частіше повідомляють про відчуття самотності, ніж чоловіки. Але ситуація змінюється, якщо враховувати сімейний статус. Одружені жінки відчувають себе самотнішими, ніж одружені чоловіки. Самотні чоловіки значно перевершують самотніх жінок за рівнем самотності. Психологи вважають, що причина - у соціальній структурі зв'язків. Жінки зазвичай мають ширше коло емоційно близьких друзів і не замикаються лише на партнері. Чоловіки ж частіше покладаються на дружину чи партнерку як на головне джерело підтримки. Коли цей зв’язок зникає - чоловік залишається у соціальному вакуумі. Бар'єри маскулінності: чому чоловікам важче зізнатися Парадокс у тому, що жінки частіше визнають самотність, але не завжди переживають її глибше. Соціолог Шеллі Борис пояснює: "Жінки більш схильні визнавати свою самотність, ніж чоловіки, тому що негативні наслідки цього для них менші". Чоловіки ж стикаються з культурним бар’єром:

• що більш "мужнім" вважає себе чоловік, то менше він готовий визнати емоційну вразливість
• уявлення про маскулінність утримує їх від розмов про самотність, навіть якщо вона болюча

У результаті чоловіча самотність часто залишається прихованою. І саме це робить її небезпечнішою. Як долають самотність чоловіки та жінки Поведінкові стратегії різняться не менш ніж емоційні реакції. Чоловіки частіше борються з самотністю через соціальні мережі - у буквальному сенсі. Вони відвідують спортивні клуби, гуртки, знайомляться. Їм важливо мати широке коло контактів, навіть поверхових. Жінки більше орієнтовані на якість стосунків. Для них важлива глибина, довіра, щирість. Вони можуть мати менше друзів, але зв’язки з ними - значно ближчі. Коли ці глибокі зв'язки обриваються, жінки переживають гостріше, але при цьому частіше шукають допомогу. Чоловіки ж, утрачаючи свою "соціальну мережу", ризикують залишитися на самоті - мовчки й надовго. Гендерна модель самотності Жінки більше цінують глибину зв'язків і легше визнають емоційну потребу. Їм соціально дозволено говорити про самотність. Чоловіки покладаються на широту кола спілкування, але менш схильні визнавати нестачу емоційних контактів. Якщо жінка втрачає кількох близьких друзів - вона болісно це відчуває, але має більшу готовність звернутися по підтримку. Якщо чоловік розлучається чи втрачає соціальне коло - він переживає глибоку, але невизнану самотність, що може призводити до депресії чи відчуження. Що радять психологи

• Говорити про самотність - це не прояв слабкості, а ознака зрілості.
• Важливо підтримувати кілька незалежних джерел емоційного контакту, а не лише партнера.
• І головне - не ідеалізувати "самодостатність", бо вона часто приховує емоційний голод.

Вас може це зацікавити:

• Чому найкращі жінки з віком починають втрачати друзів
• Ось які щоденні дії можуть руйнувати ваш мозок та психіку
• Що таке синдром Плюшкіна або хординг, і коли ця звичка перетворюється на хворобу