UkraineNews

Чому поета називають символом українського дисидентського руху? Восени в Україні введуть нову найвищу купюру номіналом 2000 гривень. На ній буде зображення поета-шістдесятника Василя Стуса. РБК-Україна розповідає, що відомо про поета. Головне:

• Один із символів українського спротиву: Василь Стус був поетом, правозахисником, членом Української Гельсінської групи та відкрито виступав проти політичних репресій у СРСР.
• Заплатив свободою за свої переконання. Через критику радянської влади Стуса двічі заарештовували, а у 1980 році засудили до 10 років таборів і 5 років заслання як "особливо небезпечного рецидивіста".
• Загинув у таборі. Поет помер у ніч на 4 вересня 1985 року в карцері табору "Перм-36" після оголошення сухого голодування. Обставини його смерті й досі викликають дискусії серед дослідників і правозахисників.
• Став одим із борців за незалежність України. У 1990 році Стуса посмертно реабілітували, у 1991-му відзначили Шевченківською премією, а у 2005 році присвоїли звання Героя України.

Один із символів українського спротиву Василь Стус - український поет, перекладач, літературознавець, правозахисник і один із найвідоміших діячів дисидентського руху. Він був активним членом Української Гельсінської групи та відкрито виступав проти політичних репресій і порушення прав людини в СРСР. Через свою громадянську позицію він провів роки в таборах, де й загинув у 1985 році. Народився Василь 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. Згодом його родина переїхала у Донецьк (тоді - Сталіно), де майбутній поет провів дитинство та юність. Із ранніх років він захоплювався літературою, багато читав і писав вірші. Після закінчення навчання Стус працював учителем української мови та літератури в Кіровоградській області. Колеги згадували, що він мав справжній хист до педагогіки. Після цього два роки проходив строкову службу на Уралі, де активно почав писати поезію та перекладати твори зарубіжних авторів. Читайте також: Чому в СРСР ненавиділи Василя Стуса: цікаві факти з життя поета Поезія, яку боявся Радянський Союз Стуса вважають одним із найвидатніших українських поетів другої половини ХХ століття. Його поезія присвячена свободі, людській гідності, Україні та моральному вибору людини. Стус написав кілька поетичних збірок. Найвідомішою вважають "Палімпсести", яку вперше опублікували вже після його смерті у 1986 році. Радянська влада розгорнула кампанію з дискредитації творчості Стуса: книги вилучали, рукописи конфісковували, а частину творів знищували. Його поезію називали публічно ідейно шкідливою та неприйнятною для радянського суспільства. При цьому манера письма Василя Стуса гармонійно поєднала українську традицію із найкращими зразками світової, особливо європейської, спадщини. Поет також перекладав із англійської, німецької, іспанської, французької та кількох слов'янських мов. Арешти і кампанія проти поета Найщасливішими у своєму житті Стус називав 1965-1972 роки. Саме тоді він одружився з Валентиною Попелюх, а у 1966 році в подружжя народився син Дмитро. Водночас саме в цей період поет дедалі більше опинявся в полі зору КДБ через свою громадянську позицію та відкриту критику радянської влади.

Василь Стус з дружиною Валентиною та сином Дмитром (фото: архів) У 1965 році під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" Стус долучився до протесту проти масових арештів української інтелігенції. Ця акція стала першим відкритим політичним протестом у повоєнному Радянському Союзі. Тоді після закінчення демонстрації фільму Стус вигукнув: "Де ж правда? Чому не дають говорити правду?". За участь у цій акції поета відрахували з аспірантури. Попри переслідування, Василь Стус не відмовився від своїх переконань. Він відкрито критикував радянську владу, писав листи протесту та виступав на захист прав людини. У січні 1972 року поета заарештували вперше. Після кількох місяців слідства його засудили до п'яти років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Під час другого судового процесу у 1980 році Стуса визнали "особливо небезпечним рецидивістом" і засудили до 10 років таборів та 5 років заслання. Захисником поета був Віктор Медведчук, який під час суду визнав провину підзахисного всупереч його позиції. У ніч на 4 вересня 1985 року Василь Стус помер у карцері табору "Перм-36 після оголошення сухого голодування. Офіційною причиною смерті назвали зупинку серця. Однак багато дослідників і правозахисників вважають, що його смерть стала наслідком жорстокого поводження в таборі. Поета похоронили без присутності рідних, його смерть приховували від інших дисидентів. Лише у листопаді 1989 року прах Стуса перепоховали в Києві на Байковому кладовищі разом із прахом побратимів, які також загинули в таборі.

Василя Стуса ув'язнили та вбили в камері (фото: архів) Як вшанували пам'ять поета У 1990 році Верховний Суд УРСР посмертно реабілітував Василя Стуса, визнавши його засудження незаконним. Уже наступного року поета відзначили Державною премією імені Тараса Шевченка, а у 2005 році йому посмертно присвоїли звання Героя України. Сьогодні Василь Стус вважається одним із символів боротьби українців за свободу, права людини та незалежність держави. Читайте також про те, що у Києві станцію метро "Академмістечко" пропонували перейменувати на честь Василя Стуса, однак петиція не набрала необхідну кількість голосів. Раніше ми ділились добіркою 5 пісень на слова Василя Стуса, які досі залишаються актуальними.