Це — «Цезар». Колишній фітнес-тренер із Санкт-Петербурга.
Сьогодні він — заступник командира батальйону легіону «Свобода Росії», який воює на боці України проти російської армії.
Цезар народився в Сочі, непогано жив у Пітері: працював у спортивному комплексі, фінансованому «Газпромом», мав власну квартиру, виховував четверо дітей. Телевізор викинув, коли народилася перша дитина, щоб уберегти сім’ю від російської пропаганди. У його колі було багато адекватних людей, які розуміли, що відбувається насправді, — але боялися говорити вголос.
Коли у 2022 році Росія почала повномасштабне вторгнення, Цезар не зміг залишитися осторонь і жити серед тих, хто підтримує знищення українців. Він вирішив приїхати в Україну та взяти до рук зброю, щоб захищати нашу землю — навіть від власних земляків. Згодом йому вдалося перевезти сюди дружину та дітей. Сьогодні вони тут — і він щодня ризикує життям заради того, щоб наші діти жили у вільній країні.
А тепер запитання до нас, українців.
Як так сталося, що навіть росіянин кидає все і йде воювати за Україну — а серед нас є ті, хто шукає довідки, переховується, платить хабарі, щоб уникнути служби?
Як ми виглядаємо в очах світу, коли іноземці гинуть за нас, а наші чоловіки п’ють каву в тилу і вірять чуткам з TikTok?
Хтось каже: «Мені нічого не винні». Але подивіться на Цезаря. Він міг би жити у Пітері, кататися на машині, виховувати дітей у комфорті. Але він тут. У бліндажі. Під обстрілами.
Тому що знає: свобода не приходить сама. Її треба виборювати.
Ми часто чуємо, що «українці надихають світ». Але скажіть чесно — чи надихаємо ми, коли самі не готові стати до зброї? Чи не тому іноді іноземці вагаються, чи допомагати нам, бо бачать, що дехто з нас уникає фронту?
Цезар воює не за свій паспорт, а за правду. Він довів, що справжній українець — це не запис у документах, а готовність стати до бою, коли на твою землю приходить ворог.
Ми переможемо тільки тоді, коли кожен з нас перестане шукати виправдання і зробить свій вибір. Бо якщо навіть росіянин може воювати за Україну — то чим ми гірші?