“Вбий, зґвалтуй, вкради унітаз” — саме так, здається, звучить благословення у вустах священнослужителя Російської православної церкви, коли він помахом кадила та хреста направляє російських військових на війну проти України. І все це подається під виглядом “служіння Богу” та “захисту вітчизни”. Ми продовжуємо серію матеріалів, де викриваємо служителів Російської православної церкви, які не просто мовчки погодилися з війною, а відкрито підтримують і благословляють її. Їхні слова, вчинки й публічні заяви — це не випадковість і не «особиста думка». Це частина великої пропагандистської машини, яка надає агресії «божественного» забарвлення, переконуючи простих людей, що насильство та кровопролиття — це нібито «воля Божа». Сьогодні мова піде про ігумена Феодосія, відомого в миру як Федір Нестеров — єпископа Ноябирського, вікарія Солехардської єпархії Архангельської митрополії РПЦ.
Проповідник війни
На офіційному сайті єпархії є інтерв’ю, де він прямо заявляє: «В духовном смысле Россия действует правильно». Саме так він висловився 11 травня 2023 року, тим самим не просто підтримав владу, але й надав агресії сакрального виправдання. Коли такі слова звучать із вуст священника, вони стають моральним щитом для війни: “Бачите, навіть Церква з нами!” — каже пропаганда, і віруючі починають сприймати агресію як святу справу. Для Феодосія немає сумнівів: війна — це правильний шлях, і Росія, мовляв, виконує свою «історичну місію».
Однак на цьому його «миротворчі» функції не закінчились. Згодом він з’явився у новинах із повідомленням про благословення батальйону мотострілків Північного флоту перед відправкою на виконання «завдань спецоперації». Інакше кажучи — перед відправкою в зону бойових дій на територію України.
Цей жест не просто символічний: він є частиною ідеологічної обробки військових, яка має на меті сформувати в них відчуття «святості» агресії та моральної безкарності.
РПЦ як інструмент державної пропаганди
Случай Феодосія — не поодинокий, а швидше загальна тенденція. У багатьох регіонах Росії священники РПЦ не обмежуються звичайними патріотичними промовами, а беруть безпосередню участь у підготовці та моральному супроводі військових. Такі «благословення» виконують одразу кілька завдань Кремля:- Легітимізація війни в очах вірян. Якщо «священник каже, що це правильно» — то, мовляв, і сумніватися не варто.
- Духовна мобілізація — підкріплення бойового духу та виправдання насильства через релігійну риторику.
- Демонстрація лояльності — і перед державою, і перед місцевою владою.